«Неважливо,
скількигрошей
утебевкишені,
важливолишете,
щоутвоємусерці».
Молоді та запальні, в думках плани щодо нових ідей. На поспішно відірваних шматках паперу, пишуться нові рими, а в голові з'являються нові мелодії, складені з кількох десятків таких знайомих акордів.
Стипендія розписана з неймовірною швидкістю: на нові струни, на оренду кращого приміщення, адже репетиції ще ніхто не відміняв, а ще... Ще хотілось новий мікрофон й якісніший підсилювач звуку, й ще, й ще, й ще... Але навряд чи звичайна студентська стипендія витримає такі навантаження. Тож струни можуть почекати, недарма десь лежать нейлонові, залишені на чорний день. Мікрофон ще працює, а старий гараж, який довгий час був кращою на світі базою для репетицій, все ще стоїть на своєму місці. Його стіни чули багато вдалих і невдалих експериментів, балачок та, звісно, пісень, здавалось, найкращих у всьому світі.
"Ой, а що це в тебе? Можна і мені спробувати?", - і ти з ніжністю відкриваєш чохол, де лежить твоя красуня - улюблена гітара. "Тільки обережно, вона така дорога...", - і кому яка різниця, що це лише копія того омріяного Stratocaster, на якому грають світові зірки та безсмертні легенди... Легенди, які кожного ранку звучать у навушниках, коли йдеш в університет. І дуже часто, поринаючи глибоко у свої мрії, ти бачиш себе з ними на одній сцені, чуєш шалену публіку, відчуваєш нестримну ейфорію.
"Все це можливо, ти все зможеш, це все так близько", - шепоче на вушко мрія кожного ранку, змушуючи прокинутись. "Вибий усі дурниці зі своєї голови, повертайся на землю", - стурбовані батьки також мають свою думку, адже хвилюються, чому їх улюблений син так часто витає у хмарах. І їм зовсім незрозуміло чому професія юриста йому не до вподоби, адже це так престижно, хіба ні?..
«Всецеможливо,
тивсезможеш,
цевсетакблизько».
І відкинувши на потім усі екзамени, залишивши у далекому кутку кімнати всі книги та зошити, біжиш до гаражу, де зачекалися такі як ти... Мрійники? Напевно. Музиканти? Без сумніву! Хто сказав, що бути мрійником погано? Особливо, коли ти щось робиш для того, щоб твоя мрія якомога швидше стала жаданою реальністю. Легендарна фраза Курта Кобейна: "Краще бути похмурим мрійником, ніж безмозким тусовщиком", - і досі популярна та актуальна серед молоді. Дивлячись на своїх кумирів, молоді люди отримують натхнення, роблять все більші й більші кроки на зустріч музиці, живуть нею, створюють її...
Такі легендарні гурти як "Pink Floyd", "The Red Hot Chili Peppers", "Guns'n'Roses", "The Rolling Stones" - також були аматорами. Список можна продовжувати безкінечно, та чи треба? Всі ми й так знаємо та поважаємо цих видатних музикантів, які змінили історію рок-музики.
«Кращебути
похмурим
мрійником,
ніжбезмозким
тусовщиком».
А нам залишається думати над тим, чи була це просто вдача, чи це талант, щирість, прагнення донести світу своє мистецтво, якого ніхто не бачив і не чув. Запалити новий вогонь перебором струн, зірвати овації новим куплетом, заспівати його разом з усім Всесвітом.
Іноді достатньо лише бажання. Неважливо, скільки грошей у тебе в кишені, важливо лише те, що у твоєму серці, у твоїх думках. Як далеко ти можеш зайти заради своєї мрії? Чи здатен ти пройти цей складний шлях? Адже просто мріяти у своїй кімнаті може кожен... Якщо так, то сміливо дій! Однодумців навкруги набагато більше, ніж ти думаєш, варто подивитися їм просто в очі. Людей із сяючими очима можна з легкістю знайти в натовпі. Наше життя у наших руках, і саме ми є тим поколінням, яке змінить майбутнє. Тож чому не почати саме зараз?..
Комментариев нет:
Отправить комментарий